Головна | Реєстрація | Вхід | RSSНеділя, 21.10.2018, 17:23

Тарасівське НВО

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 47
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

З історії навчального закладу

 

            Недалеко від районного центру, в мальовничому куточку Броварщини, між двома великими лісами розташувалось прекрасне село із загадковою назвою Тарасівка.

Живуть тут добрі і працьовиті люди, що люблять землю, природу, життя.

Саме про їх, про їхнє життя і турботи ми поведемо мову.

Метою нашого дослідження саме буде - розвиток освіти в нашому селі.

           Тарасівська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів гостинно відкрила свої двері для дітей

1 вересня 1983 року.

           Мабуть, таких умов, в яких працює вона протягом майже двох десятиліть, немає в жодній іншій школі. Справа в тому, що на навчання до цього закладу під'їжджають діти з кількох населених пунктів: Жердови, Підлісся, Куйбишева, Михайлівки, Захарівки, Вільного. До відкриття середньої школи в Тарасівці діти навколишніх сіл, які відносяться до Жердівської сільської ради, навчалися в середній школі сусіднього села Шевченково, у Тарасівській початковій, Підлісівській початковій та Жердівській восьмирічній школах. Як бачимо, наша школа має своїх попередників. Ось про них і поведемо мову. 

 Презентація: Історія моєї школи.

  https://drive.google.com/file/d/0B8v3052aztYlQ2pOUE5ENEJBRTQ/view?usp=sharing

     Недалеко від районного центру, в мальовничому куточку Броварщини, між двома великими лісами розташувалось прекрасне село із загадковою назвою Тарасівка. Живуть тут добрі і працьовиті люди, що люблять землю, природу, життя. Саме про їх, про їхнє життя і турботи ми поведемо мову. Метою нашого дослідження саме буде - розвиток освіти в нашому селі.

     Тарасівська загальноосвітня школа І - III ступенів гостинно відкрила свої двері для дітей 1 вересня 1983 року. Мабуть, таких умов, в яких працює вона протягом майже двох десятиліть, немає в жодній іншій школі. Справа в тому, що на навчання до цього закладу під'їжджають діти з кількох населених пунктів: Жердови, Підлісся, Куйбишева, Михайлівки, Захарівки, Вільного. До відкриття середньої школи в Тарасівці діти навколишніх сіл, які відносяться до Жердівської сільської ради, навчалися в середній школі сусіднього села Шевченково, у Тарасівській початковій, Підлісівській початковій та Жердівській восьмирічній школах. Як бачимо, наша школа має своїх попередників. Ось про них і поведемо мову.

Тарасівська початкова школа.

     Осінь тисяча дев'ятсот сорок третього року. Саме тоді прийшло довгоочікуване визволення села від німецько-фашистських загарбників. Першим, над чим задумалися тарасівці після звільнення села, було питання навчання дітей. Але де проводити навчання? Адже на все село неспаленний залишилося лише три хати. І годі жителька села Селюк Варвара Пилипівна "виділила" для цієї справи свій глинобитний сарай. І з жовтня 1943 року у приміщенні цього сараю і почала працювати Тарасівська початкова школа. Два вчителі навчали дітей - Селюк Федора Мусіївна - завідуюча школи і вчителька Драна Надія Юріївна.

     У 1947 році колгосп побудував нове приміщення, в одній половиш якого була контора колгоспу, а в другій - школа. Це приміщення збереглося і до сьогоднішнього дня, де зараз проживає сім'я пенсіонерів - вчителів. У класах була земляна підлога, але років через сім- вісім поклали дерев'яну. З тисяча дев'ятсот п'ятдесят першого року завідуючою школи була призначена Хомич Варвара Іванівна. Допомагали їй у роботі з дітьми вчителі Кравченко Петро Андрійович, Личманенко Тіна Єлисеївна, Подольська Марія Іванівна. До школи ходило сімдесят-вісімдесят учнів Навчання у класах проходило комбіновано: перший і четвертий класи, другий і третій.

     Ентузіастом учительської справи був учитель Кравченко Петро Андрійович . Повернувся з фронту інвалідом (без кисті правої руки ), але завжди був правою рукою Варвари Іванівни. Вимогливий, справедливий , розумний . Але не тільки вчив дітлахів азам науки. Це саме його стараннями подвір'я школи було перетворене на маленький райський куточок. На свої кошти з усіх місць нашої країни замовляв саджанці плодових дерев, насіння квітів. Разом з учнями початкової школи копали ямки, садили туди саджанці яблунь, груш, смородини. Поливали, бережно доглядали кожну рослинку. 1 ось уже в кінці шістдесятих великий і гарний сад виріс біля школи. А скільки квітів було тут ! І багато таких, що вперше побачили тут, біля школи. І все це завдяки дбайливим рукам Петра Андрійовича.

     А в 1959 році контору колгоспу перевели в село Жердову, а під школу віддали все приміщення. Багато сил, енергії, своїх знань віддала дітям Хомич Варвара Іванівна. За сумлінну роботу її нагороджено орденом "За трудову доблесть ", медаллю " Ветеран праці". Постійно п портрет прикрашав районну Дошку пошани, а скільки було грамот за успішну роботу. Вона була умілим керівником і організатором шкільного життя. На базі школи часто проходили районні семінари для вчителів початкових класів, де тарасівські вчителі ділилися досвідом зі своїми колегами. Коли ці вчителі пішли на заслужений відпочинок, їхню естафету з честю підхопили інші: це молода і завзята Карандюк Ольга Іванівна, це і Глей Ганна Костянтинівна і Курочкіна Майя Павлівна. А скільки добрих слів своєю невтомною працею заслужив Курочкін Борис Олександрович. Педагог від Бога, людина, яка завжди в пошуку, дуже тактовна і толерантна, він всього себе віддавав педагогічній роботі. І не є випадковістю такий факт, що на його похорон (як жаль, що невблаганна смерть забрала його так рано) зійшлося все село, і на кожному обличчі бриніли сльози. Бо прощалися справді з Народним Учителем. Але, як би там не було, учитель завжди живе у вихованцеві.

     Тарасівську початкову школу закінчили такі знані не тільки в нашому селі люди: Селюк Микола Романович, полковник, який у дев'яностих роках обіймав посаду заступника начальника відділу кадрів Міністерства оборони України, а зараз і викладачем Університету цивільної авіації в місті Києві. Приходько Надія Володимирівна, відома українська поетеса. Теплюк Михайло Олексійович, заслужений юрист України, консультант при Верховній Раді України, один з авторів Конституції незалежної України. Теплюк Володимир Кирилович - відомий у нашому районі бізнесмен. А як не згадати родину Шустів, яка дала педагога Ольгу Миколаївну, начальника карного розшуку Броварського району полковника Олександра Миколайовича, викладача Київського індустріального коледжу Віктора Володимировича. Цей список можна продовжувати і продовжувати, бо щедра тарасівська земля дала путівку в світ багатьом прекрасним людям. А ось Васюк Надія Михайлівна, Земляк Людмила Михайлівна, Аксьонова Олена Володимирівна, Хахуда Лідія Миколаївна, Теплюк Надія Кирилівна Соловей Тамара Дмитрівна, Накорчемний Вячеслав Георгійович, Половко Наталія Миколаївна продовжують справу своїх вчителів уже в Тарасівському навчально-виховному об'єднанні "Загальноосвітня школа І - III ст. - дитячий садок.

     Давно немає вже цієї школи, немає цілої плеяди прекрасних педагогів, які були серцем цієї школи, але і пам'ять. І як не згадати слова, сказані колишнім учнем цієї школи, а нині депутатом районної ради Накорчемним В'ячеславом Георгійовичем про свій перший будинок мудрості, добра. "Як не скласти земний уклін нашим батькам і матерям за те тепло, яке вкладали у наші душі, за радість пізнання, спілкування, за самовіддачі у вихованні нас. Якби можна було, хай би Ви жили вічно, дорогі наші перші ластівки!" Мабуть, це є чи не найкращим дарунком вчителя.

Жердівська восьмирічна школа.

     Село Жердова засноване порівняно недавно - близько тисяча вісімсот сорокового року, і мало вигляд невеликого хутора, в якому у 1897 році нараховувалось 19 дворів і сто двадцять п'ять жителів. До тисяча дев’ятсот сімнадцятого року в селі Жердова не було ні школи, ні вчителів. Окремі діти із заможних сімей - 9 чоловік - навчалися в селі Гоголів і в селі Світильному в церковно-приходській школі. Лише в 1924 році в селі була відкрита початкова школа. Першим учителем у цій школі був Петро Корнилович Гермашенко. У 1928 році було збудовано нове приміщення школи і з 1933року вона стала семирічною школою. Перший випуск семирічної школи був у 1937 році.

     У роки Великої Вітчизняної війни чотири вчителі школи боронити рідну землю від ворога і повернулися з перемогою. Це Богачевський Володимир Степанович, лейтенант, Дідан Микола Андрійович, лейтенант. Швачко Іван Іванович, сержант.

     Колектив школи довгий час був стабільний. Більшість учителів школи віддали їй не один десяток років. Це і її багаторічний директор Богачевський Володимир Степанович, який був на цьому посту більше як чверть століття. Це і математик Герман Петро Єлізарович. А Микола Іванович Дідан довгий час був викладачем української мови і літератури. А Віра Іванівна Приходько викладала історію і географію. Зіна Костянтинівна Панчева більше сорока років вчила дітей російській мові та літературі. Не можна не згадати таку велику вчительську постать як Рог Василь Филимонович, який викладав математику, географію. Це людина дійсно незвичайної долі, бо пережити довелося дуже багато. У роки Великої Вітчизняної війни був учасником бойових дай, потрапив у полон, пройшовши і переживши всі жахи табірного життя. На щастя, залишився живий. Повернувся, закінчив інститут, після закінчення якого з 1950 по 1964 рік працював на Західній Україні на різних посадах - від рядового вчителя до директора школи. З 1964 і по 1966 роки працював у Мокрецькій середній школі. А з 1966 і по 1998 роки його доля пов'язана зразу з Жердівською восьмирічною, а згодом і Тарасівською середньою школами . Усього його вчительський стаж налічує 46 років. Василь Филимонович здав кандидатський мінімум на вищу ступінь кандидата географічних наук, але обставини життя не дали довести це діло до кінця. І тому він увесь розумовий потенціал передав дітям. І таких історій можна наводити дуже багато. Немає уже багатьох цих та інших вчителів в живих, але тепло, яке вони запалали у душах своїх вихованців, ще довгий час буде зігрівати тих, кому пощастило знати цих людей. До 1966 року у школу, крім жердівчан, ходили ще діти з Тарасівки, Підлісся, з окраїн Світильного, Гребельок та Михайлівки.

     До 1969 року працювала і вечірня школа, якою керував біолог Іван Іванович Гришко. До сьогоднішнього дня збереглися сторінки шкільної газети "За знання". Ось деякі матеріали з цієї газети: "Учні школи взяли шефство над вирощуванням молодняка. Найкраще працюють Онопрієнко Леонід, Волошина Надія, Бутова Ганна, Хоменко Віра. Ці учні старанно три рази на тиждень відвідують своїх підшефних лошат. Онопрієнко Леонід дав ім'я одинадцятимісячному лошаті Вороний. Спочатку його підшефний був дикий і неприступний. Тепер Вороний щиро подружив з Леонідом і полюбив його пестощі.

     Школярі годують, напувають, чистять своїх "вихованців", цікавляться ростом лошат, щотижня вимірюють їх ріст. (2дютого 1952 року).

     "Для кожного класу доведено план збору соснових шишок. На кожного учня по 10 кілограмів. Зведення про збір соснових шишок Е кг на 31.01.52.

Клас                        План                           Виконали

7-Акл                      230кг                           160кг

7-Б кл                     230 кг                           175 кг

6-А кл                     250 кг                           66 кг

б-Б кл                    270 кг                           105 кг

5-Акл                     310кг                             35кг _______

5- Бкд__________   330кг________________96кг_____________

     Частина учнів перевиконала свої плани. Такі учні як Коваль Л. перевиконав норму і здав 22 кг 400 гр. Котляр О. здала 14,7 кг шишок, Жмінька Н - 13,2 кг, Осьмак О. - 11,6 кг. Такі зведені таблиці щомісяця висвітлювати результати збору шишок."(1 лютого 1952 року.)

    "Дослідні ділянки є важливим унаочненням по ботаніці. Дослідні ділянки 5-А, 5-Б, 6-А, б- Б класу цілком впорядковані. Учні ведуть календар, де записують час посадки культури, глибину посадки, день появи перших сходів, розвиток рослини та результати." (квітень 1952 року.)

     Під рубрикою "Виконання Сталінського плану лісонасаджень є народне завдання" поміщено матеріали про збирання учнями насіння жолудів. Учень 6-Б класу Рунін Валерій з великим бажанням пішов збирати жолуді і зібрав їх понад 16 кілограмів!" (17 жовтня 1952 року).

     Ці матеріали дуже цікаві, адже вони передають сам ритм життя школи, вони є ніби подихом доби. Газета була щоденною. Кожен 1 екземпляр виконано на спеціальному стандартному листі розміром 30x40 сантиметрів. Типографським способом оформлено верхню частину кожної газети. 

Тарасівська загальноосвітня школа І - Ш ступенів.

     Тарасівська загальноосвітня школа почала свій відлік часу 1 вересня 1983 року. Серед одного з найкращих куточків села, а саме в саду, виріс сучасний будинок школи. Вона збудована за типовим проектом і розрахована на 464 місця. З 1 вересня 2000 року вона була організована на навчально-виховне об'єднання "Загальноосвітня школа І - III ступенів - дитячий садок". Зараз тут навчається і працює 347 учнів і працює 28 вчителів. Майже всі вчителі мають вищу освіту, майже половина з них мають першу і вищу категорії, є 2 старші вчителі, 2 - вчителі-методисти. Керівництво школою здійснювалося такими директорами: Козлов Володимир Васильович (1983 - 1988 рр.), Рева Анатолій Михайлович (1988 -1993 рр.), Семененко Володимир Іванович (1993 - 1999 рр.), Олексієнко Марія Миколаївна (з 1999 р. і до теперішнього часу). На плечі кожного з директорів лягла нелегка ноша відповідальності, тому кожен із них старався обрати єдино правильний шлях розв'язання шкільних проблем. Основне, що вдалося утворити - то це колектив однодумців як серед учителів, так і серед дітей. Це був і є міцний сплав досвіду і молодості, розсудливості і молодечого запалу. Хіба тут не можна не згадати старше покоління вчителів таких як Курочкіну Майю Павлівну, Карандюк Ольгу Іванівну, Голомозенко Євдокію Михайлівну, Панчеву Зінаїду Костянтинівну, Курочкіна Бориса Олексанровича, Рога Василя Филимоновича , Сурікову Поліну Павлівну. Це ті люди, які принесли у нову школу ще дух Жердівської восьмирічки, які витримали на своїх плечах труднощі побудови та становлення після воєнної освіти на Броварщині і етапи для молодих педагогів мудрими порадниками. Низький уклін їм за це від нас молодих. І хай вони на заслуженому відпочинку, декого з них уже немає серед нас, але вони були, є і будуть для тарасівців еталоном моральної чистоти, батьківської турботи, справжнього професіоналізму. Вони залишили після себе не тільки прекрасну пам'ять, але і своїх вихованців, які з честю продовжили та й продовжують і зараз почату ними справу. Це і вчителька зарубіжної літератури Голуб Валентина Дмитрівна (38 років педагогічної роботи), і математик Рубанка Надія Михайлівна (26 років), і Козлова Валентина Олексіївна теж математик (25 років). Це блискучі знавці цієї справи , вимогливі вчителі і мудрі педагоги. Не одному поколінню дітей дали вони ґрунтовні знання, уроки людяності, милосердя.

     З перших років нової школи беззмінним завучем працювала Пастовень Зоя Федорівна. Саме на її плечі лягла відповідальність за проведення уроків історії, а також незліченна методична робота. Скільки проведено семінарів, педагогічних рад, методичних об'єднань. Тисячі. І тому рівень сучасного педагогічного процесу, якого досягла Тарасівська ЗОШ нині, величезна заслуга саме її, педагога, організатора і вихователя.

     Саме вона з своїми однодумцями започаткувала ту справу, про яку і досі говорять як про святе діло, йдеться про організацію краєзнавчої роботи . Але про все по порядку. Сорок чотири роки в тарасівській землі пролежав невідомий солдат. Кожен рік за його могилкою доглядають дбайливі руки школярів. Сюди приходять і дорослі вшанувати пам'ять бійця. І кожен раз виникало питання, хто цей солдат, звідки він? І ось у вересні 1985 року учні 9- го класу Тарасівської середньої школи на чолі з класним керівником Семененко Наталією Вікторівною поставили перед собою завдання: встановити особу солдата і, по можливості, розшукати його рідних. Завдання це виявилося не із легких. Багато свідків тих грізних років війни уже не було в живих. Прийшлося опитати багато жителів нашого села, щоб дізнатися прізвище та ім'я невідомого. Тих людей, які переховували його від окупантів (а він був важко поранений в живіт), не було в живих. Залишились тільки їхні діти - це Теплюк М.Ф. та Теплюк І.Ф. Марії Федорівні на той час коли були ці події, виповнилось всього 15 років, але обличчя пораненого солдата, його прізвище та ім'я, звідкіля він родом, запам'яталося їй назавжди. Таким чином з'ясували, хто цей солдат. Це був Петрененко Іван Данилович, родом він був із Фастова. Але перед пошуковцями виникла нова проблема; дізнатися чи саме цей солдат лежить у могилі. Адже в селі Тарасівка поховано в різних місцях ще два солдати, про яких нічого невідомо.

     Пошук продовжувався. Вдалося знайти одного свідка, який особисто хоронив Петрененка Івана Даниловича. Могила невідомого солдата стала тепер відомою. Але і на цьому робота учнів не закінчилася. Треба було знайти рідних і близьких цього солдата. Було відправлено лист школярів у міській Фастівський військовий комісаріат з проханням дати дані про сім'ю Івана Дмитровича. У газеті республіканського масштабу були відіслані листи з проханням відгукнутися рідних і близьких загиблого. Через деякий час із Фастівського міського військового комісаріату прийшла радісна звістка, знайшлися брати і сестри Петрененка І.Д. Діти на чолі з вчителькою вирішили поїхати до рідних солдата і уточнити факти з його життя. Зустріч була хвилюючою і несподіваною для родичів загиблого. Вони після довгих років пошуків зневірились в тому, що хоча б щось дізнаються про Івана і навіть не могли собі уявити що його могила знаходиться не так уже й далеко від рідних місць. Від рідних І.Д Петрененка дізнались, що в сім'ї було чотири брати і троє сестер Всі брати під час війни пішли захищати Батьківщину. Повернувся тільки один і тон без ніг. Решта пропала безвісті, в тому числі і Іван. Юні дослідники ще уточнили ще уточнили деякі факти , які повністю підтвердили особистість Івана Даниловича. Рідних запросили на мітинг-зустріч, присвячену пам'яті Невідомому, а тепер уже відомому солдату.

     Це було 14 грудня 1985 року. Здавалось, небо розкололось навпіл, і ще сильніше запекли незаживаючі рани втрат, коли на холодний камінь могили вчора ще невідомого солдата, лягли руки і впали сльози його сестер і нареченої, а морозяну тишу прорвав крик. "Ой братику, Іваночку як же довго, аж сорок чотири роки, ти до нас ішов. Плакали жінки, не соромилися сліз ветерани, а він - тепер уде відомий солдат, захисник Вітчизни - дивився з портрета, обрамленого чорною стрічкою, молодо - молодо.

     Дякуючи школярам за проведений пошук, рідні воїна сказали, що тарасівська земля назавжди залишиться для них святим місцем. І в тому що було зроблено, велика заслуга Наталії Вікторівни Семененко, вчительки географії, а тепер ще і "Київщинознавства" люди широкої ерудиції, високої культури, вмілого організатора і пропагандиста. Хотілося б ще відмітити роботу вчителя фізики Звєрєвої Лідії Миколаївни, вчительки хімії Кемської Тамари Дмитрівни та вчительки біології Стовбухи Людмили Михайлівни. Вони всі троє є вихованцями Тарасівської початкової школи і тепер гідно представляють себе на ниві освіти, бо те тепло, та урочистість спілкування з педагогом передалася у їхні душі і несуть вони гідно це звання, за що їх люблять діти.

     Німецької мови в Тарасівській ЗОШ навчають Олексієнко Марія Миколаївна та Савченко Олена Володимирівна. Крім уроків іноземної мови, вони обоє обіймають адміністративні посади. Марія Миколаївна ось уже дванадцятий рік очолює колектив школи, а Олена Володимирівна є замісником директора з навчально-виховної роботи. І хоч ця робота займає багато часу, вони обидві знаходять час, щоб розкрити перед дітьми всі таємниці другої мови, збагатити їх розумовий потенціал, завжди підтримати добрим словом і наставити на правильну дорогу.

      Знайшли своє покликання і молоді Городничий Роман Миколайович – вчитель математики, Бражник Лілія Миколаївна – шкільний психолог, Таран Катерина Петрівна - вчитель української мови та зарубіжної літератури, Рубанка Віта Вікторівна – вчитель інформатики. Не зважаючи на молодість, результати їхньої роботи очевидні.

      Ще за довго до приходу в школу став кумиром сільських дітлахів і Вячеслав Георгійович Накорчемний. Активно діючий футболіст, він зразу знайшов спільну мову з вихованцями, навчив їх ставитися серйозно і відповідально до справи. Цьому доказом є численні призи і нагороди, завойовані під його керівництвом на районних, обласних змаганнях. Команди очолювані Вячеславом Георгійовичем, із задоволенням запрошують на турніри і за межі області, бо знають, що там де він, там надійність, порядність, результат. Недаремно він є депутатом районної ради.

     Не можна уявити школу і без заступника директора з виховної роботи Юшковець Тетяни Василівни. Саме завдяки її розуму, фантазії, наші позакласні заходи стали більш змістовними.

    Хотілося б відмітити і медслужбу школи і техпрацівників школи, і працівників кухні, і господарську службу, які допомагають створювати хороші умови для навчання і виховання.

     Випускники школи переконались у тому, що вони набувають мірних і ґрунтовних знань, мають можливість вступати до вузів.

     Престиж знань завжди посідає провідне місце в роботі школи.


Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2018
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz