 
Аварія, що сталася в квітні 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, стала однією з найбільших катастроф в історії людства. 14 грудня 1986 року на Чорнобильській АЕС було завершено спорудження захисного саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком. Це, по суті, була перша серйозна та важлива перемога над зловісним атомом, який вирвався з-під контролю людини після квітневого вибуху. Цей день встановлено Днем вшанування пам’яті ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
17 грудня в шкільному музеї Тарасівського НВО відбулася година пам’яті під назвою «Високою ціною здоров’я та життя», яку підготували та провели вихованці гуртка «Юні музеєзнавці» КЗ БРР «Броварський районний центр патріотичного виховання учнівської молоді» (керівник Юшковець Т.В.) спільно з учнями 10 класу. Розпочала виховний захід Тетяна Василівна словами про те, якою глобальною катастрофою не лише для українців є аварія на ЧАЕС. Далі школярі нагадали хронологію подій страшного квітня 1986 року, читали поезії про людей, що рятували світ від біди ціною свого здоров’я та життя, переглянули документальний фільм «Чорнобильська катастрофа».
Потім до слова запросили ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС Воєводченко Т.Ф. Вона з болем згадувала і розповіла про те, чим для її родини обернулась аварія, коли евакуювали маленьких доньку та сина, невідомо куди, а вона залишилася допомагати постраждалим та населенню як медпрацівник, часто вручну навантажували машини і парашути піском, необхідним для ліквідації наслідків аварії. Згадувала, яким гарним, благодатним був їх поліський край, як переселилися потім у Бородянський район, жили в чужих сім’ях, як потрапили в Тарасівку. Під кінець своєї емоційної розповіді Тетяна Федорівна побажала дітям, щоб вони ніколи в житті не переживали подібного лиха. Потім діти зачитали імена усіх односельців-ліквідаторів, згадали про тих, кого вже немає в живих, запалили свічки пам’яті і вшанували усіх, хто боровся зі страшним невидимим атомним ворогом хвилиною мовчання.
Наприкінці ,Тетяна Василівна, озвучила висновок: за роки, що минули, всі пройшли складний шлях усвідомлення і переосмислення того величезного комплексу проблем, який пов'язаний з використанням високих і, нерідко, небезпечних технологій. Незмінним залишається лише одне – найглибша повага до людей, які закрили собою світ від атомного лиха, що вирвалося зі зруйнованого четвертого блоку ЧАЕС.
|