 Про Небесну Сотню важко говорити, боляче дивитися в їх усміхнені та добрі обличчя, нестерпно переглядати знову і знову архівні відеоматеріали лютого 2014-го… А не робити цього, не згадувати, відсторонюватися ми не маємо ніякого людського та морального права. Вони були там за мене, за тебе, за усіх нас. Ми, хай не учасники, але свідки цієї історії, історії української Революції Гідності, доки житимемо, пам’ятатимемо про них, найкращих, тих, що так хотіли відчути смак справжньої свободи на своїй землі - героїв Небесної Сотні.
Ми знову збираємося в шкільному музеї нашого Тарасівського НВК, щоб згадати, побачити, почути, вшанувати, як уміємо. Ховаємо одне від одного вологі очі, тільки б не вирвався увесь той біль назовні, бо його дуже багато… Семикласники з хвилюванням зачитують факти, декламують поезії, демонструють відеоматеріали під тужливі українські пісні .Хвилина мовчання, запалюються свічки - Пам’яті,Віри, Надії та Миру і звучить молитва, у якій стільки щирості, туги, віри і надії на Всевишнього. Він обов’язково допоможе. Тільки не полишаймо вірити у краще, в перемогу добра, світла і правди. |